Шановні відвідувачі! Вітаю Вас на сторінках мого блогу! Бажаю приємного перегляду. Сподіваюсь, що блог буде цікавий усім відвідувачам!

неділя, 20 грудня 2020 р.

Місто Гренада та гори Сьєра-Невада (Іспанія)

 






МІСЯЦЬ


Це фото зроблено в Норвегії на дорозі ATLANTICA.
ВВС визнала : "... найкраще фото МІСЯЦЯ за всі часи."


Циклони і антициклони

 

Циклони і антициклони. Слово “циклон” ми часто чуємо у повідомленнях про погоду. В перекладі з грецької воно означає “той, що кружляє”. Сама назва вказує на круговий рух повітря, що виникає на межі двох повітряних мас. Циклон – це величезний атмосферний вихор діаметром 3 000 км з низьким тиском у центрі. Тому повітря рухається від країв вихору до центру. Але під дією відхиляючої сили обертання Землі вітер у циклоні починає відхилятися, огинаючи область низького тиску проти годинникової стрілки в Північній і за годинниковою стрілкою в Південній півкулі. Це нагадує гігантський повітряну дзиґу, яка протягом одного-двох тижнів переміщується зі швидкістю 40 км/год. Проходження циклону супроводжується вітряною, хмарною з опадами погодою. Влітку він несе похолодання, взимку – потепління. На погоду в Україні впливають циклони, що зароджуються над північною частиною Атлантичного океану. Щорічно їх у нас буває понад 40.

Особливими є тропічні циклони. Вони зароджуються в тропічних широтах над теплими ділянками океану (з температурою води +28 0С). У тропічному циклоні скупчуються хмари, лютують зливи, грози, штормові вітри. Але цікаво, що в самому центрі циклону тихо. Там утворюється область прояснення діаметром 30 км, яку називають оком бурі. Тропічні циклони в Азії називають тайфунами, Австралії – вілі-вілі, Америці – ураганами (буревіями). Вони приносять великі руйнування, зливи, наганяють воду на узбережжя, спричиняючи повені. Щорічно на Землі виникає близько 120 тропічних циклонів. З ХХ ст. їм стали давати імена. Ураган “Катріна”, що виник біля південно-східного узбережжя США у 2005 р., був одним із найжорстокіших за останній час. Він завдав страшних руйнувань. Незважаючи на застережливі заходи, загинуло багато людей.

Антициклони – інші атмосферні вихори, що утворюються в одній повітряній масі. У їх центрі – тиск високий. Тому вітер спрямований від центру до його країв. Унаслідок дії обертання Землі вітри відхиляються за годинниковою стрілкою в Північній півкулі і проти годинникової стрілки в Південній.  Влітку антициклони приносять малохмарну, теплу і навіть спекотну погоду, взимку – ясну, суху і морозну.

ОЗОНОВА ДІРА НАД АНТАРКТИДОЮ




Озоновий шар – це бар’єр, який захищає людей від шкідливого ульрафіолетового випромінювання. Проте з розвитком промисловості озоновий шар почав руйнуватися. Так з’явилися озонові діри. Саме через них на людину потрапляють надмірні ультрафіолетові промені, що можуть призводити до раку шкіри, катаракти та інших небезпечних захворювань.

Зазвичай діра досягає максимальних розмірів у вересні–жовтні, після чого зникає до кінця грудня наступного року. Однак вчені NASA повідомили, що озонова діра над Південним полюсом планети зменшилася до рекордного рівня з моменту її виявлення у 1985 році. За прогнозами дослідників, протягом декількох тижнів вона може розсіятися ше більше.
В аерокосмічному агентстві заявили, що зараз середній розмір діри в захисному озоновому шарі Землі становить 9,3 мільйона квадратних кілометрів, хоча зазвичай наприкінці вересня – на початку жовтня вона розростається до 20,7 мільйона квадратних кілометрів.

«Це дуже хороші новини, – зазначив вчений NASA Пол Ньюман. – Та потрібно розуміти, що ситуація, яку ми спостерігаємо цього року, обумовлена потеплінням стратосфери. Це не означає, що рівень озону в атмосфері раптово став стрімко відновлюватися».
Вчені NASA вважають найбільш вірогідною причиною зменшення озонової діри не останні зусилля людства щодо зниження викидів, а кліматичну кризу, точніше аномально високі температури в останні роки.

Штучні сполуки хлору, які можуть зберігатися в атмосфері 100 років, пошкоджують озоновий шар, створюючи дірки. Цей ефект найбільш помітний над Антарктидою «через особливі атмосферні і хімічні умови, які існують тільки там, і більше ніде», – повідомляє Національне управління океанічних і атмосферних досліджень. Щоб зменшити рівень речовин, які виснажують озоновий шар Землі, у 1987 році був розроблений Монреальський протокол, який суворо регламентував викид фреону та інших подібних речовин.

За оцінками дослідників, озоновий шар над Антарктидою відновиться не раніше 2070 року.

Рельєф

 Коротко і зрозуміло про берхштрихи на топографічній карті


Природні зони










 


Рівень життя населення Українців

 



Арізонський кратер (США)

 

Арізонський кратер (США), напевно, є найвідомішим метеоритним кратером у світі. Про нього знято безліч документальних фільмів, його зображення використовується як наочна картинка наслідків зіткнення космічного тіла з Землею. Кратер виник приблизно 50000 років тому після падіння п'ятдесятиметрового залізного метеорита вагою в 300000 т. Його діаметр - 1.2 км, а максимальна глибина - понад 170 м.

Коли його побачили перші люди, кратеру було понад 10 000 років.
Аризонський метеоритний кратер був відомий ще індіанцям. Індіанці племені Навахо назвали сусідній каньйон - каньйоном Диявола. В індіанців існує легенда, за якою в давнину на цьому місці до них із неба зійшов вогняний бог.
Коли європейці вперше відкрили регіон, на довколишній рівнині було знайдено близько 30 тонн великих окиснених залізних фрагментів.

ПЕЧЕРА АТЛАНТИДА (Україна)

 Ця дивовижна карстова (гіпсова) печера розташована поблизу села Завалля в Кам’янець-Подільському районі Хмельницькій області. Печера невелика – довжина трохи менше 7,5 км, але вона єдина в межах Поділля має чітко виражену триповерхову будову. Перший (нижній) поверх – це високі та широкі галереї, другий – звужені до 1–1,5 м порожнини, третій – два невеликі ходи заввишки 5 м. На перетині галерей першого та другого поверхів є великі зали (заввишки до 12 м). Стінки, склепіння й підніжжя печери прикрашають натічні форми гіпсу різного забарвлення. Гiпсовi кристали утворюють прозорі, білі, жовтуваті, рожеві квіти, зірочки та бурульки. Зверніть увагу на кажанів, які приліпилися до стелі, – серед них трапляються рідкісні види. Печера має статус геологічної пам’ятки природи загальнодержавного значення (у межах національного природного парку «Подільські Товтри».


10 ЦІКАВИХ ФАКТІВ ПРО ЕКВАТОР ЗЕМЛІ

 

📌 1. Екватор - це умовна лінія на географічній карті, яка поділяє нашу Землю на дві півкулі - Північну та Південну, і слугує межею розподілу географічних широт на відповідно північні та південні. Паралелі завжди вказують на широту, а отже Екватор - це головна і в той же час найдовша паралель на Землі.
📌 2. Екватор рівновіддалений від Північного і Південного полюсів Землі. Відстань від Екватора до одного з полюсів Землі буде становити 10 тисяч кілометрів. Саме ця відстань і покладена в основу міжнародної метричної системи відстаней (1 кілометр = 1/10000 відстані від Екватора до одного із полюсів Землі).
📌 3. Загальна довжина Екватора Землі становить 40 075 696 метрів, яку здебільшого заокруглюють до 40 тисяч кілометрів. У зв'язку із приплюснутістю Землі Екватор має дещо довшу протяжність, ніж обхват Землі з боку двох протилежних меридіанів (приміром Нульового і Лінії Зміни дат), і ця різниця складає 67 кілометрів.
📌 4. Вперше приблизна довжина окружності Землі, в тому числі й Екватора нашої планети була вирахувана стародавнім вченим Ератосфеном в місті Асуан (тодішня Сієна) на території Єгипту 2250 років тому. Зробив він це завдяки променям Сонця в день літнього сонцестояння і куту їхнього відхилення в Асуані, який лежав безпосередньо на Північному тропіку та Александрії, яка знаходилася на 800 кілометрів північніше від нього. Отримане число розрахунків було близьким до 40 тисяч кілометрів, що свідчило про точність тодішніх обчислень Ератосфена.
📌 5. Як вже зазначалося, Екватор - це головна паралель Землі, однак вона не належить ні до північних, ні до південних широт. Якщо об'єкт знаходиться безпосередньо на Екваторі, то його широта вказується як 0°, без зазначення "Південна", чи "Північна". На самому Екваторі встановлено безліч пам'ятних знаків, які вказують на те, що цією територією проходить найважливіша лінія Землі. Однозначно найцікавіший знаходиться неподалік столиці Еквадору - місто Кіто.
📌 6. Екватор перетинає три материки - Південну Америку, Африку та острівну частину Азії. Від загальної довжини Екватора, лише 21% припадає на суходіл, а решта 79% на океани (Тихий, Атлантичний та Індійський). Загалом Екватор перетинає територію 10 держав суходолом: Еквадор, Колумбію, Бразилію, Ґабон, Конго, Демократичну Республіку Конго, Уганду, Кенію, Сомалі та Індонезію. Територію Сан-Томе і Принсіпі, Палау, Папуа-Нової Гвінеї, Федеративних Штатів Мікронезії, Науру та Кірибаті Екватор перетинає лише морськими просторами. Найбільша протяжність Екватора по суходолу саме територією Бразилії - 1823 кілометри. Територією Індонезії він проходить 1212 кілометрів. Однак якщо рахувати і морські простори, то ця відстань становитиме 3000 кілометрів, що навіть більше ніж в Бразилії. Демократичну Республіку Конго Екватор перетинає довжиною в 1100 кілометрів.
📌 7. Місто Понтіанак на острові Калімантан (Індонезія) є найбільшим серед тих, які лежать безпосередньо на Екваторі. Його населення становить 730 тисяч осіб. Також найбільшими за чисельністю населення містами на Екваторі є Макапа в Бразилії (414 тис.чол.), Мбандака у Демократичній Республіці Конго (383 тисячі чоловік), та Кісуму в Кенії (373 тисячі осіб). Через особливості природних умов на Екваторі, великих міст на ньому практично немає. Все через те, що на Екваторі сформувалися зона вологих лісів (гілеї, сельва, джунглі), де проживає незначна частка населення. Однак у безпосередній близькості від Екватора розміщені такі великі міста як Кіто (столиця Еквадору), Кампала (столиця Уганди) та Лібревіль (Столиця Ґабону).
📌 8. Річка Конго в Африці - єдина із великих річок на Землі, яка двічі перетинає Екватор (в районі 17 та 26 східних меридіанів). Серед великих річок, які перетинають Екватор є Ріу-Неґру (Південна Америка) та Вебі-Шабелле в Африці.
📌 9. Еквадор - єдина держава в світі, яка отримала свою назву від Екватора, оскільки лежить на ньому безпосередньо. Екватор перетинає її на півночі, тому більша частина Еквадору лежить все ж в Південній півкулі. А от Екваторіальна Гвінея, яка знаходиться в Африці, незважаючи навіть насвою назву, не має до Екватора безпосереднього відношення, оскільки він не проходить її територією.
📌 10. Обертальна сила Землі найбільша саме на Екваторі (понад 1700 км/годину). Це зумовлено саме специфічною формою нашої планети. Перебуваючи безпосередньо на Екваторі, Ви будете легшими в середньому на 5%, оскільки Земля сама Вас "підкидає". Саме тому великі космодроми зокрема такі як "Куру" у Французькій Гвіані знаходяться ближче до Екватора, аби при запуску апаратів вплив гравітації Землі компенсувався обертальною силою.




Сан-Франциско (США)

 Сан-Франциско - одне із найкрасивіших міст Сполучених Штатів Америки, яке розкинулося на узбережжі Тихого океану на півночі Каліфорнії. За чисельністю жителів агломерації, центром якої є місто, Сан-Франциско входить до переліку найбільших мегаполісів Північної Америки. В 2018 році населення всієї агломерації становило 7,8 мільйонів осіб. Тут формується майже половина ВВП Каліфорнії - найбільш економічно розвиненого штату США








Печера ПРОХІДНА (БОЛГАРІЯ)

 Печери – це завжди ореол таємничості, загадковості . Фото цієї містичної печери часто зустрічаються на просторах Інтернету.

Офіційна її назва Прохідна. Знаходиться в геопарку Іскар-Панега в Болгарії,
біля села Карлуково в 112 кілометрах від Софії.
Звичайно ж, це творіння природи, а не вищих сил: карстове утворення. Воно є найдовшим в Болгарії (262 метри), висота 45 метрів. Два входи лежать один проти одного – Великий і Малий. У 1962 році об'єкту був наданий статус місцевої пам'ятки. Доступ в печеру вільний - для туристів прокладена стежка. Це улюблене місце скелелазів і банджі-джампінгу.
Незвичайність печери у двох симетрично розташованих отворах. Дивовижно, та за формою вони нагадують два людські ока. Щасливчики, що тут побували, можуть стверджувати, що на них глянув сам Господь. Печера відома серед туристів як Очі Бога.
Тільки чарівниця-природа може створювати такі унікальні шедеври. А людині залишається лише дивуватися, захоплюватися і досліджувати.





АЛЬПИ

А́льпи - гірська система в Європі. Простягається від берегів Середземного моря до Середньо-Дунайської низовини на території АвстріїІталіїЛіхтенштейнаНімеччиниСловеніїФранції та Швейцарії. Довжина гірської системи — 1 200 км, ширина — 130—260 км, висота — до 4810 м (гора Монблан). Має форму опуклої на північний захід дуги з поперечною улоговиною, в межах якої лежать озера Боденське та Комо. Розрізняють Західні та Східні Альпи.

Західні Альпи складаються з ПриморськихКотськихСавойських та Бернських Альп. Їхня пересічна висота 3000 — 4000 м. Окремі вершини сягають понад 4000 м.

Для Західних Альп характерна добре виражена дугоподібна форма хребтів, різка асиметрія схилів — внутрішні круті, зовнішні пологі, велика кількість льодовиків.

У Східних Альпах виділяються, зокрема, РетійськийДоломітовий та Карнійський хребти, що мають значне широтне простягання. Пересічна висота Східних Альп 2500—3500 м; відповідно, там менше льодовиків.





вівторок, 15 грудня 2020 р.

АЗОРСЬКІ ОСТРОВИ (Португалія)

Азо́рські острови́  — архіпелаг із 9 гористих вулканічних островів та кількох рифів у північній частині Атлантичного океану. Володіння Португалії. Лежать на захід від Піренейського півострова на віддалі 1360 км. 
Острови є надводними вершинами Серединно-Атлантичного хребтавулканічні за походженням, тому тут часті землетруси. Всі острови мають гірський рельєф, з вершинами висотою до 2000 м. Найвища точка архіпелагу — гора Піку на однойменному острові з висотою 2 351 м. Береги досить обривисті. На островах багато різноманітних проявлень вулканізму — фумарольні та термальні мінеральні джерела.

 Кратер старого вулкана в океані

Цей райський острівець розташований в архіпелазі Азорських островів, що лежать у північній частині Атлантичного океану і мають вулканічне походження. Острів утворений старим кратером вулкана, всередині якого розташована лагуна абсолютно круглої форми, закрита від океанських хвиль і сполучена з океаном вузькою протокою.





СИНСЬКІ СТОВПИ (Якутія, Росія)

 Стовпи, або Золоті скелі, – мальовничі скельні утворення в нижній течії річки Синьої (місцева назва Сііне), що протікає в Якутії і є лівою притокою Лени. Величні скелі заввишки 70 –100 м, складені кембрійськими вапняками, тягнуться на 100 км, утворюючи хитромудрі казкові фігури. «Синські стовпи» – частина природного парку «Ленські стовпи», який охоплює ділянки річок Синьої Буотами й Лени. Незвичайна дзеркальність водного плеса, певно, пов'язана з темним відтінком води Синьої.