РЕСПУБЛІКА КОНГО

 РЕСПУБЛІКА КОНГО. "У ТІНІ ВЕЛИКОГО ТЕЗКИ"

Сталось так, що серпень по великому рахунку є "африканським" місяцем, і не лише за температурним режимом останніх днів, але й тому, що в цей місяць багато країн Африки відзначають свої національні свята. Причина цьому цілком зрозуміла, бо рівно 60 років тому, в серпні 1960 року почався процес, який в світовій історії називається не інакше, як "деколонізація Африки", і ключовим був як раз серпень 1960 року, коли африканські країни одна за одною оголошували свою незалежність. Нажаль не всі з них знали, що робити з тією "незалежністю", і що воно таке. Але це вже історія, яка на континенті нажаль була далекою від прихильності до народів, які її творили.

Одна з таких типових держав, які дійсно розгубилися при отриманні незалежності - це Республіка Конго, яка сьогодні, 15 серпня святкує своє національне свято. Ми вирішили відкрити ще одну білу пляму на карті Африки, і розповісти про республіку, яка вже багато років перебуває в тіні свого величезного тезки, з яким її доречі багато хто плутає. А дарма. Ці дві країни різні, і ми намагатимемося Вам це довести.

Отже Республіка Конго народилася на світ 15 серпня 1960 року, коли отримала свою незалежність від французьких колоніалістів, однак ще певний час перебувала під впливом метрополії. Розміщується в Південно-західній Африці (за іншою регіоналізацією - в Центральній Африці), і має вузьку смугу виходу до Атлантичного океану, загальна довжина якої лише 142 кілометри. Країна межує з Центрально-Африканською Республікою та Камеруном на півночі, Габоном на заході, Анголою на півдні, та Демократичною Республікою Конго на сході. Площа Конго становить 342 тисячі квадратних кілометрів, що більше ніж площа Польщі, або Фінляндії. Однак за чисельністю населення це досить невелика держава - лише 4,4 мільйонів осіб. Головною мовою в Конго є мова метрополії, тобто французька. Конго складається з трьох основних етносів - баконго (47%), теке (17%) та мбоші (17%). Релігійний розподіл чіткий: 50% католиків, та 50% сповідують язичництво (місцеві вірування).

Столицею і найбільшим містом Конго є місто Браззавіль, населення якого становить 1,7 мільйонів осіб. Не важко вирахувати, що в столиці проживає ледь не половина конголезців. Другим за величиною містом Конго є значний порт на Атлантиці Пуент-Нуар, в якому проживає 650 тисяч жителів. Як бачимо, лише в столиці і в другому за величиною місті країни проживає разом половина населення країни, а отже ступінь урбанізації в Конго вищий, ніж в сусідніх державах, і становить 70%, що є одним із найбільших показників в Африці.

Країну дуже часто в міжнародній пресі та інших довідниках іноді іменують як Конго-Браззавіль. Все це робиться тому, аби читачі не плутали цю республіку з її сусідом - Демократичною Республікою Конго, яка до 1997 року називалася Заїр.

Назву обидві країни дістали на честь річки, в долині якої вони лежать. Республіка Конго лежить на правому березі ріки Конго та її великої притоки Убангі. Північ країни дуже заболочена. Більшу площу вкривають вологі гілеї. І хоч клімат екваторіальний, однак він своєю чергою дуже вологий. В столиці випадає понад 1300 міліметрів опадів на рік. Республіка Конго - одна з тринадцяти країн, яку перетинає Екватор, а отже вона лежить одночасно в двох півкулях - в Північній та Південній.

Основою економіки Конго є гірничодобувна промисловість (нафта, залізна руда, мідь, свинець, цинк, золото, фосфорити), харчова промисловість (обробка сільськогосподарської сировини) та сільське господарство (вирощують маніок, какао, каву, арахіс, тютюн, батат, ямс, цукрову тростину, банани, кокосову пальму, кукурудзу та каучук). Головним типом транспорту в Конго є річковий. Загальна довжина судноплавних рік в Конго становить 6000 кілометрів. Залізниць небагато - лише 800 кілометрів, і вони зв'язують здебільшого столицю Конго з найбільшим портом країни Пуент_Нуар.

Конго дещо відрізняється за економічним розвитком від інших країн цього регіону. Обсяг ВНП на 1 особу в середньому на 25-30% більший від сусідів. Цьому сприяла певна політична стабільність останніх років, значні мінеральні ресурси та велика роль французького капіталу в економіці (здебільшого в гірничодобувній промисловості). Однак в масштабах всього світу, Конго пасе задніх, як і більшість країн так званого "Третього світу".

Конго є найбільшим у світі постачальником кобальту - металу, необхідного для виготовлення смартфонів, акумуляторів та електромобілів. Водночас, видобування руди завдало величезної соціальної та екологічної шкоди. Часте явище - дитяча праця. Найбільший експлуататор - гірнича промисловість Конго Дунфан (CDM), дочірнє підприємство великих транснаціональних корпорацій США та Азії.