ЧИЛІ

 ЧИЛІ: УНІКАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ УНІКАЛЬНОЇ КРАЇНИ

Уявіть собі країну, яка б вузькою смугою простягалася б від Ісландії до Марокко, і охоплювала низку кліматичних поясів. В цій країні спокійно можна було б протягом року відпочивати на теплому океанічному пляжі на півдні, та кататися на гірськолижних курортах на півночі. Однак в Північній півкулі такої країни нажаль немає. А от в Південній Півкулі така є, і це Чилі! ЩПростягаючись із півночі на південь на 4300 кілометрів, Чилі охоплює низку природних комплексів, які є типовим відображенням широтної зональності. Але на різноманітність природи країни впливає також і висотна поясність.

Вузька смуга, якою власне і є територія Чілі простягається вздовж узбережжя Тихого океану. Практично 99,9% берегової лінії Чілі - це берег Тихого океану. Однак не лише ним омивається ця країна. Є невеличка берегова лінія Атлантичного океану на сході та півдні острова Вогняна Земля. Берегова лінія на півдні значно більше посічена. З'являється багато островів. Найбільшим серед них є острів Чілое (8,4 тис.км²).

Мис Горн - крайня південна точка Південної Америки вважається також і точкою розмежування двох океанів, і лежить вона саме на території чілійської частини Вогняної Землі.

Понад 96% території країни вкрито високими горами - Андами. Є невеликі за площею рівнини в центральній частині країни в провінціях Лос-Лагос, Арауканія та Біо-Біо. Найвищою точкою країни є вулкан Охос-дель-Саладо – найвищий вулкан в світі. Він знаходиться на кордоні між Аргентиною і Чилі. Висота вулкану сягає 6887 метрів. Виверження вулкана ніколи не спостерігалося тому його вважають вже згаслим. Незважаючи на це, діючих вулканів у Чилі вистачає. Наразі таких понад 50. Саме тому Чилі однією із найбільш сейсмонебезпечних країн світу. Землетруси тут звичне явище. В травні 1960 року стався Великий Чілійський землетрус - найсильніший за всю історію спостережень - 9,5 балів за шкалою Ріхтера.

Долини і схили гір південної частини Чилі вкриті буковими і хвойними лісами, а між хребтами лежать родючі долини. Країна повністю лежить в межах альпійської складчастості, і процеси горотворення (орогенезу) тут дуже інтенсивні.

Клімат Чилі дуже різноманітний. На прибережних смугах розрізняють три основних кліматичних пояси, які змінюються по мірі просування на південь. Це тропічний, субтропічний та помірний пояси зі значним впливом океану. Однак цей вплив зменшується по мірі просування вже не з півночі на південь, а з низу - до гори. Оскільки Чілійські Анди дуже високо піднімаються, то зміна природних комплексів тут відбувається за іншим принципом, який в географії відомий як висотна поясність.

Так як Чилі лежить у південній півкулі, то літо тут не так як у нас. Приміром в столиці країни Сантьяґо найхолоднішим місяцем року буде липень, а найтеплішим - січень. Так середня температура липня в столиці становить 7° С, і навіть бувають снігопади і морози. А в січні середня температура піднімається до +20°С. Бувають і спекотні періоди. Однак опадів випадає багато - 2500-7000 мм. Однак на півночі Чилі з опадами значно проблемніше. Саме в цьому регіоні розміщена найпосушливіша пустеля планети - Атакама, де опадів не випадає десятиліттями, а то й навіть століттями. Причиною цьому є Перуанська течія, яка охолоджує нижні шари атмосфери і створює температурну інверсію, що перешкоджає випаданню опадів. А от середнє Чилі має середземноморський тип клімату та тропічну рослинність.

На півдні Чилі, в області, яку іноді європейські географи називають також Маґелланією - клімат значно суворіший. В липні бувають люті холоди, а в січні температура в середньому становить 5-7°. Однак саме тут знаходяться славнозвісні Маґелланові ліси - найпівденніший лісовий масив на планеті, площа якого становить 77 тисяч квадратних кілометрів. Південну частину цих лісів становить так зване "криволісся", яке виникло внаслідок сильних холодних вітрів, які буквально викривлюють стовбури дерев через свій постійний вплив.

Великих річок чи озер в Чилі немає. Але дуже багато невеликих гірських річок, які майже всі впадають до Тихого океану. Найдовшою з таких є річка Капіапо. Однак її довжина становить лише 166 кілометрів. На острові Вогняна Земля протікає річка Ріо-Ґранде, яка має загальну довжину 234 кілометри, з яких понад 130 кілометрів протікає на чілійському боці острова. Доречі це найпівденніша річка на планеті. Великих озер в Чілі теж немає. Найбільшим все ж є озеро Буенос-Айрес, частина якого також лежить і на території Аргентини. Доречі в Чілі багато озер, які лежать в Андах, але їх розміри невеликі.

А от кого в Чилі багато - так це льодовиків, які лежать вище снігової лінії. Чим південніше, тим ця снігова лінія нижча до рівня моря. Майже 25% площі Чилі становлять національні парки. Основна їх концентрація на півдні країни. Найбільший парк - Фернандо-де-Маґельянес. В плані захисту природи і місцевих ландшафтів Чілі є взірцем для багатьох країн світу. В тних три континентальних сусіди - це Перу та Боловія на півночі, та довгий кордон з Аргентиною на сході. Доречі спільний чілійсько-аргентинський кордон є третім за протяжністю державним кордоном між двома державами (після американсько-канадського та російсько-казахстанського). Довжина кордону між Чілі та Аргентиною становить майже 5200 кілометрів.

Населення Чилі становить 18,8 мільйонів осіб. Найбільше воно зосереджене в середній частині країни навколо столиці - Сантьяґо. Доречі в столиці країни проживає третина населення країни. Наразі в Сантьяґо мешкає 5,6 мільйонів осіб.

Понад 90% населення Чилі є білі, та їх потомки. Індіанців не більше 6% населення країни. Країна майже повністю католицька, бо таких рівно 90%. Приблизно 8% чілійців є протестантами.

Главою держави є президент, який також є і главою уряду. Він обирається строком на 6 років шляхом всенародного голосування. Законодавчим органом є Двопалатний національний Конгрес Чілі, який складається із Сенату (48 осіб) та палати депутатів (120 місць). Цікавим є той факт, що з моменту обрання президента Чилі, він стає сенатором пожиттєво, навіть коли йде з посади президента.

Основною одиницею адміністративного територіального поділу в Чилі є область. Таких налічується 13. Доречі майже всі вони межують з Аргентиною, що пояснюється особливостями форми країни.

Чилі - економічно розвинена держава. ВВП на 1 особу тут найбільший в усій Латинській Америці, і становить 23 тисячі долларів США. Ще не так давно ця країна буквально була економічно відсталою та неспроможною вирішити свої економічні проблеми. На пальцях однієї руки можна перелічити країни, яким диктатура допомогла вибратися з економічної прірви, і Чілі - один з таких прикладів. Після військового перевороту 1973 року, коли було повалено владу марксистів, Августо Піночет за вісімнадцять років свого правління неймовірно жосткими методами спромігся перетворити цю країну з відсталої бананової республіки на нового "латиноамериканського економічного тигра". Щоправда в самому Чілі постать Піночета не така вже й однозначна. Країною неодноразово прокочувалачя хвиля репресій проти десидентів та інших опозиційних діячів. Економічне зростання розпочалося завдяки початим реформам Піночета, однак довіра до Чилі, як надійного економічного гравця почала формуватися після того, як в 1991 році Августо Піночет добровільно полишив владу і передав її демократичному уряду, який і поглибив економічні реформи, які потім дали феноменальний результат.

Наразі основою економіки Чилі є промисловість, яка в 2000-2012 роках зростала в середньому по 5-7% за рік. Основними галузями є металургія, харчова, легка та машинобудівна промисловість. Важливе економічне значення має добування корисних копалин, зокрема силітри. Саме в Чілі знаходиться найбільше запасів цієї корисної копалини. У сільському господарстві провідне місце займає скотарство та кормове рослинництво. Також велике значення має виноградництво та садівництво. В сільській місцевості мешкає лише 17% чілійців, однак сільське господарство країни є високопродуктивним. Грошовою одиницею є чілійське пессо, яке складається зі 100 сентаво.