Мангровий ліс — біом солоних берегових екосистем. Мангрові ліси ростуть на узбережжях, де в місцях, захищених від енергії хвиль, скупчуються дрібнодисперсні осадові відклади, часто з високим вмістом органіки.
В світі дуже багато природних зон, однак лише деякі з них носять горде звання "скарбниці рослинного світу". Одними з таких природних зон є мангрові ліси, які ще відомий німецький географ та ботанік Олександр Гумбольдт назвав "скарбницею рослинного світу". Власне в них він і описав третину екзотичних на той час рослин світу, які становили цінність для ботанічної науки.
Мангрові ліси - це вічнозелені твердолисті ліси, які ростуть у прибережних ділянках, які затоплюються солоними водами моря. Нерідко мангри можуть рости в дельтах великих річок, або місцях, берег яких захищений від енергії тертя морської води з берегом. Мангрові ліси заливаються водою припливів 10-15 разів на місяць, і тому вони затоплені близько 40% загального часу. Солоність океанічної води знижується за рахунок змішування з річковою, дощовою або джерельною водою, тому корені мангрів стійкі до солоної морської води, тобто належать до галофітів (рослин, що є стійкими до солоного ґрунту).
Мангрові ліси справляють враження перезволожених ділянок, які мають неприємний болотний запах. Їх характерними рисами є бруд, виділення метану, примхливість дерев, неймовірна кількість москітів і, в меншій мірі змій. Проте вони становлять інтерес для дослідників як одні з найважливіших і найбагатших екосистем.
Мангрові ліси поширені в прибережних ділянках тропічного поясу на всіх материках Землі, але найбільше - на півночі Південної Америки, Індонезії, Індокитаї, півночі Австралії, на крайньому півдні Флориди, та на південному узбережжі Китаю.
Немає коментарів:
Дописати коментар