УНІКАЛЬНА ВЕЛЬВІЧІЯ, АБО "ВЕЛЬМОЖНИЙ ПАН"

 На нашій планеті дуже багато дивовижних і унікальних рослин, які можуть зачарувати своєю красою. Однак тих, які можуть здивувати свою фізіологією та біологічними особливостями дійсно не так вже й багато. Однак добрий десяток все ж набереться. В цьому списку на перших позиціях неодмінно буде вельвічія, яка дивує як зовнішнім виглядом, так і своїми біологічними особливостями.

Вельвічія - це вічнозелене карликове багаторічне дерево, яке більше схоже на кущ із кількох широких і довгих листків. Його вік може досягати до 2200 років, і вражати своєю витривалістю. Росте вельвічія на невеликому ареалі - це пустеля Наміб (в тому числі і Берег Скелетів) на південно-західному узбережжі Африки. Більше ніде вона практично не зустрічається. Тому якщо хтось хоче на власні очі побачити це диво рослинного світу - слід прямувати до Намібії.

Вперше знайшов вельвічію австрійський мандрівник словенського походження, географ та ботанік Фрідріх Вельвіч, в честь якого і назвали згодом рослину. Саме Вельвіч з'ясував, що для вельвічії опадів не потрібно. Для забезпечення вологою їй достатньо туманів не вологого повітря, яке зрідка приходить з океану, адже листки вельвічії вкриті неймовірно густою мережею продихів (понад 20 тисяч на 1 см², що є абсолютним рекордом в рослинному світі). Вирощування вельвічії в інших місцях приречене на невдачу, оскільки вона страшенно не любить навіть найменшої вологи. Вона з легкістю може прожити без вологи 5 років. Однак якщо вологи буде більше, вельвічія швидко згниє. Представники племені бушменів смажать листя вельвічії для споживання її в їжу, і вважаючи смажену вільвічію своєю національною стравою. Мабуть через це вони називають цю рослину «отджи тумбо», що буквально означає "Великий пан", або "вельможа".

До речі для Намібії вельвічія є національною рослиною, і низка поодиноких "кущів" вельвічій внесена до єдиного національного реєстру ботанічних пам'яток, і охороняються законом. Наразі в Намібії понад 800 таких об'єктів. Всі без винятку обгороджені кам'яною огорожею з відповідним вказівником. Більшість таких вельвічій мають вік у понад 500 років.