Це не розпечена вогняна лава, не магматичне вогнище всередині вулкану, не кадр з фантастичного фільму про іншопланетні світи.
Це – озеро на півночі Танзанії (область Аруши). Озеро НАТРОН (Natron). Червоний колір – попередження про небезпеку! Адже вода в озері надзвичайно мінералізована, змочені нею предмети миттєво вкриваються твердою кіркою солі. Рівень pH (лужність) високий і досягає 9-10,5. Особливість мінерального складу води – велика кількість розчиненого НАТРОНУ (Na2[СO3]•10H2O), тобто СОДИ.
Високі температури (до 50-60°С) та надзвичайно мала кількість і як наслідок – інтенсивне випаровування води, перетворюють води озера у смертельну пастку для багатьох живих істот – тварин, птахів, та й людям там слід бути обережними. Купатись точно не варто! Хоча у озеро впадає річка Евасо Нігро, вона тільки додає компонентів у цю червону «зупу» з розчинених хімічних сполук, адже її води теж є мінералізованими.
Постачальник натрону та інших хімічних сполук – вулкан Ол Доіньйо Ленгай (Гора Богів), який височить неподалік Натрону. Розташований, як і озеро, в межах Східно-Африканського рифту (зона глибинного розлому, де відбувається розходження тектонічних плит та починає формуватись океанічна кора), цей вулкан – один з наймолодших та найактивніших у Східній Африці. Лава його – особлива, карбонатитова, у її складі більше 50% карбонатних мінералів. Попіл, який час від часу він викидає повітря, потрапляє у води озера і збагачує його карбонатом натрію та карбонатом кальцію, та ще деякими хімічними елементами.
Розміри озера досить солідні: 57 км на 22 км, але ось глибина максимум до 3 м, і коливається залежно від сезону. Забарвлення теж змінюється кілька разів на рік: спочатку стає блідорожевим, потім насиченим рожевим, згодом залишається на мілководді рожевим і оранжевим, на глибині – червоніє. На поверхні місцями кристалики мінералів утворюють тверду кірку, яка тріскає, і з висоти пташиного польоту озеро виглядає як мозаїка. У найспекотніші місяці випаровування настільки інтенсивне, що концентрація солей перетворює воду у в’язку субстанцію, часом подібну на кров…
Тоді ж через підвищену щільність поверхня водойми перетворюється на справжнє дзеркало, у якому відбивається небо без єдиної хмаринки. Це обманює птахів, які, дезорієнтовані, потрапляють у насичений солоно-лужний розчин і гинуть, перетворюючись на страхітливі кам’яні статуї. Якщо у озеро потрапляє якась тваринка, її смерть так само невідворотна і моторошна.
Хоча… І у цій, здавалось би, мертвій воді, існує життя. Це і специфічні мікроорганізми, яким Натрон завдячує своїм забарвленням. Це і цілих два(!) види - унікальних, ендемічних – риби ТИЛЯПІЇ (плюс один вид неендемічний). А також – неймовірна, просто неймовірно величезна кількість ФЛАМІНГО! Навколо озера вони лаштують собі гнізда на соляних відкладах, близько 75% популяції такого виду, як МАЛИЙ ФЛАМІНГО, вилуплюються з яєць саме тут.
Через своє унікальне біоутворення басейн озера Натрон 2001 року внесений Рамсарською конвенцією до списку водно-болотних угідь міжнародного значення.
Унікальне біорозмаїття, ландшафт, хімічний склад води - все це варте збереження. Тому ця територія є у списку заболочених місць міжнародного значення, а також належить до Всесвітнього фонду дикої природи Східної Африки.
Чудове, фантастичне, страшнувате і водночас прекрасне, озеро Натрон вабить дослідників, фотографів і звісно ж- туристів. І не дивно! Бо і нас воно зачарувало…
Немає коментарів:
Дописати коментар