Градусна сітка Землі такий же важливий елемент географічної карти, як і її масштаб чи умовні позначення. Як відомо, вона складається із умовних ліній - паралелей, які допомагають визначати положення об'єктів відносно Екватора, та меридіанів, які своєю чергою ці паралелі перетинають, сполучаючи полюси Землі. Якщо ж паралелі визначають широту, то меридіани - довготу місцевості. Однак якщо з паралелями все зрозуміло, і найголовнішою серед них є Екватор (найдовшою, і тією що ділить світ на дві півкулі), то з меридіанами ніколи не було все так просто, адже умовна лінія розподілу світу на дві півкулі (Західну та Східну) - це результат численних компромісів між географами і навіть математиками.
На карті світу є два меридіани, які слугують межею між Західною та Східною півкулями - це Нульовий меридіан та Лінія зміни дат. Саме так, остання лінія є такою ж важливою складовою градусної сітки Землі, як і Екватор чи Нульовий меридіан. Але як ми вже зазначали, Нульовий меридіан, а вірніше його місце проведення є результатом численних компромісів серед географів минулого, і "нульовий" меридіан був не завжди на тому місці, де він проходить сьогодні. Приміром німецький картограф Герард Меркатор в XVI столітті розміщував на своїх картах "нульовий" меридіан безпосередньо посеред Атлантики (десь приблизно на 25° зх.д.), і він проходив через Канарські острови. На більш пізніх картах в якості точки відліку довгот Землі використовувалися Азорські острови, а при створенні географічного атласу Абрахама Ортеліуса в 1570 році - острови Зеленого Мису (Кабо-Верде). У 1634 році на конференції, скликаній французьким кардиналом Рішельє, було запропоновано використовувати найзахідніший острів Канарського архіпелагу - Ієрро (Ферро) в якості точки відліку довгот на планеті.
У певні періоди історії використовувалося кілька "нульових" меридіанів. Наприклад для бразильських географів нульовий меридіан проходив через Ріо-де-Жанейро, а для американських - через Вашингтон. Міжнародна угода про єдиний нульовий меридіан була прийнята лише у 1884 році, і ним став меридіан, який проходить через королівську обсерваторію в Ґрінвічі (Велика Британія). Саме з того часу Нульовий меридіан отримав іншу назву - "Ґрінвічський". Однак сама ідея провести початковий меридіан саме в цьому місці виникла не так давно - лише в 1851 році. Він проходить через вісь пасажного інструменту Грінвічської обсерваторії.
Під час наукового конгресу географів у Венеції (1881 рік) географами пропонувалося визначити в якості "нульового меридіану" зовсім інші точки, зокрема Храм Гробу Господнього в Єрусалимі (ідею активно підтримували папські астрономи), єгипетські піраміди, а також середина Берінгової протоки. Що стосується останньої, то вона стала місцем безпосереднього проведення Лінії Зміни дат - повного антипода сучасного Ґрінвічського меридіану, який так само є межею між Східною і Західною півкулями.
Сучасний Нульовий меридіан перетинає територію восьми країн: Великої Британії, Франції, Іспанії, Алжиру, Малі, Буркіна-Фасо, Гани і Того. Крім власне Лондона, другим за величиною містом за кількістю жителів, яке лежить прямісінько на Нульовому меридіані є місто Тема в Ґані (Західна Африка).
Немає коментарів:
Дописати коментар