БІЛА КИШЕНЯ (Арізона)

Біла кишеня - так називають маловідому геологічну аномалію.  Це ізольована і важкодоступна ділянку на території національного заповідника Вермілліон Кліффс (Vermilion Cliffs National Monument) в штаті Арізона на кордоні зі штатом Юта.

Геологи не можуть дати точне пояснення і визначити при яких природних процесах з'явилась Біла кишеню, аналогів цьому в світі більше немає.

Деякі дослідники вважають, що аномалія виникла в результаті "деформації м'яких відкладень" в Юрському періоді. Хоча ця версія неоднозначна і єдиної думки у геологів немає до сих пір.

 

Велику частину території заповідника Vermilion Cliffs National Monument складають веселкові скелі з вапняку.  

На зрізі породи видно барвисті шари різних відтінків - від жовтого і бежевого до яскраво-червоного, бордового і коричневого кольору.  У деяких районах скелі утворюють неглибокі каньйони з вузькими проходами, які стискають стіни з різнокольорових відкладень. 

Усередині цього строкатого ландшафту сховалася Біла кишеня, як величезний торт-безе або пиріг, покритий цукровою пудрою.

Особливістю аномалії є сірий шар кальцію, товщиною всього в кілька сантиметрів. 

Він присутній на різнокольорових скелі на обмеженій ділянці. 

 

 Саме в Білій кишені здута порода, покрита глибокими тріщинами немов звивинами, сильно відрізняється від загального ландшафту заповідника.

Геологічний феномен більше нагадує позаземне картину або частину химерного світу якиїсь далекої планети.

 

ПУСТЕЛІ

 Пустелі – це місце з екстремальними умовами: вдень дуже жарко, а вночі – холодно.

У будь-якій природній зоні температура головним чином зумовлюється балансом теплового випромінювання від Сонця і, коли воно сяде, теплового випромінювання поверхні. Однак є один важливий фактор – особливості загальної циркуляції повітря в атмосфері, тобто процесів переміщення повітряних мас і пов’язаних з цим полів атмосферного тиску (в першу чергу циклонів і антициклонів).

Найбільші пустелі світу розташовані в регіонах, де переважають антициклони, тобто області з підвищеним атмосферним тиском. Низхідний рух повітря в цій зоні не дає повітрю піднятися до рівня конденсації. Саме тому хмар в таких районах практично не буває і сонячному випромінюванню нічого не заважає досягти землі і вона нагрівається до рекордних значень.

Так, в Сахарі вдень цілком звичайною вважається температура вище + 35-37°С.

Вночі ж ефект безхмарного неба працює в зворотному напрямку: ніщо не затримує тепло, і воно безперешкодно “йде в космос” у вигляді теплового випромінювання поверхні.

На добові перепади температури впливає також і властивості піску, який швидко нагрівається і так само швидко охолоджується. Його питома теплоємність дорівнює 800 Дж/кг · К, що приблизно в п’ять разів менше, ніж питома теплоємність води (4200 Дж/кг · К). Тобто пісок нагрівається і охолоджуюється в п’ять разів швидше води. Ще однією особливістю піску є його низька теплопровідність. Тому Сонце і прогріває лише його верхній шар.

Звісно, не всі пустелі вкриті виключно піском. Є пустелі кам’янисті (наприклад, Мохаве і Овайхі в Північній Америці), є солончакові (наприклад, Велика Соляна і Деште-Лут в Ірані). Ось тільки щебінь і галька мають схожі властивості, як і пісок.

Отже, за рахунок сильного сонячного випромінювання і відсутності хмар вдень ​​поверхня пустель нагрівається швидко, але так само швидко і охолоджується (в деяких передгірських районах ґрунт в темний час доби може навіть промерзати!). Хмари здатні сповільнити охолодження, але в пустелях вони є великою рідкістю.

КАНЬЙОН-ЛЕЙК (США)

 

Містечко на півдні Каліфорнії з населенням понад 11 тис. осіб. Засноване в 1968 р., воно входить в п'ятірку закритих міст США. Усі, крім кількох доріг у Каньйон-Лейку, приватні, й утримуються Асоціацією власників нерухомості міста. Три в’їзди в місто закриті й охороняються, доступ до них мають мешканці та авторизовані гості.

Фото: Бенджамін Грант

ВОДОСХОВИЩЕ КЕНСІКО (США)

Водойма розташована приблизно за 20 км на північ від Нью-Йорка. У водосховищі накопичується вода, що надходить з гір Катскілл. Його розміри та глибина (середня – 13 м) дають змогу розводити озерну форель, окуня, судака, щуку та ніші види риб, тому Кенсіко є популярним місцем серед рибалок.

Фото: Бенджамін Грант

 

Національний парк КЕЛІМУТУ (ІНДОНЕЗІЯ)

 

У багатьох путівниках по Індонезії пишеться про те, що яскраві фарби озер Келімуту пояснюються відкладеннями певних мінералів.  З одного боку, це правда, але колір води в озерах не в останню чергу залежить від вмісту кисню.  Коли в озерній воді не вистачає кисню, вона здається зеленою, навпаки, коли виникає надлишок кисню, озера набувають відтінку темно-червоного, майже чорного кольору.  Озера Келімуту - приголомшливий природний феномен.

Місцеві жителі з села Моні, розташованої біля підніжжя вулкана, вірять в те, що душі померлих йдуть в ці озера і зміна їх кольору означає, що вони розгнівані.  Із села можна піднятися на вулкан за три години або доїхати до вершини по дуже звивистій дорозі-серпантину.

озера Келімуту

Тіву Ата Поло, або «Зачаровані озеро», розташоване на південно-східному краю вулкана.  Термальне джерело в північно-західній частині озера створює білий пар на його поверхні, бо свідчить, що в озеро надходять з вулкана газ або гаряча вода.

Тіву Нуа Мури Коохі Фах, «Озеро юнаків і дів», - найглибше, воно розташоване поруч з Тіву Ата Поло.  У західній частині скелі видно великий розрив - над великим термальним джерелом в центрі озера клубочиться хмара жовтуватих сірчаної пари, помітне біля основи північній частині скелі.

Тіву Ата Мбупу, «Озеро старих», - найзахідніша озеро.  З точки зору структури, воно відрізняється від двох інших тим, що його кратер знаходиться в центрі іншого, більшого і старого кратера.  Невеликі зсуви поступово спускаються з крутих берегів в озеро, періодично туди подають великі валуни.  Береги Ті-ву Ата Мбупу покриті різними відкладеннями червоного, оранжевого і жовтого кольорів.

Вулкан Іджен (Індонезія)

 Вулкан Іджен в Індонезії зовсім не схожий на своїх побратимів - в його серце не вирує лава, а лише тихо розкинулося бірюзове озеро.  Однак це місце на сході острова Ява є найнебезпечнішим на Землі і як магніт притягує до себе туристів.  Іджен є діючим вулканом.  Строго кажучи, він являє собою комплекс стратовулканів, кратерів і конусів, розташованих в радіусі 20 км навколо кальдери з унікальним кислотним озером Кавах-Іджен.  Діючий вулкан постійно викидає клуби сірчаного диму, а озеро наповнене концентрованої сумішшю соляної і сірчаної кислот.  Якщо опустити в нього лист алюмінію всього на 20 хв, то метал розчиниться і стане тонше прозорої тканини!

ХРАМ СВЯТОГО СЕРЦЯ ІСУСА (Іспанія)

 Розташований у Барселоні, на горі Тібідабо. Він є комплексом двох церков, поставлених одна на іншу, + побудований ще в 1886 році Ермітаж. Спорудження храму тривало з 1902 по 1961 роки.

Верзаска - найчистіша річка світу (ШВЕЙЦАРІЯ)

 Річка Верзаска, Швейцарія

Вода в ній настільки чиста, що з дна видно поверхню. 

30-кілометрова гірська річка, яка бере свій початок на висоті 2864 м, тече на південь мальовничими долинами й впадає в гірське озеро Маджоре, розташоване між Швейцарією та Італією. Верзаска славиться своїми кристально-чистими з бірюзовим відтінком водами і різнокольоровим камінням, яке встеляє її дно. Це привертає до неї численних туристів, любителів підводного плавання й поціновувачів справжньої краси природи. Температура води не перевищує +7…+10 °С. А глибина зовсім невелика – до 10 м.

Кам"яна могила

 Кам’яна Могила — визначна пам’ятка древньої культури в Україні поблизу Мелітополя у Запорізькій області над річкою Молочною, державний історико-археологічний музей-заповідник.

Учені вважають Кам’яну Могилу природним утворенням. Кажуть, що коли 14-12 мільйонів років тому тут було Сарматське море, яке займало територію сучасних Чорного, Азовського та Каспійського морів, тут була пісковикова мілина. Море пішло, запанувала пустеля. З’явилися червоно-бурі глини, які містили залізо та марганець. Згодом тут утворилася впадини річки пра-Молочної, води якої проходили вглиб землі, а оксиди заліза та марганцю виходили на поверхню, утворюючи кам’янисту породу. Упродовж років у цьому кам’яному “панцирі” утворювалися печери і гроти, які стародавні люди мали за святилища. Саме сюди приходили перед полюванням первісні мисливці, щоб вершити свої таїнства. Тут одночасно можна спостерігати слід різноманітних за своєю культурою і походженням народів. На цьому місці у різний час жили стародавні мисливці, скотарі, землероби, пізніше по цій землі пройшли кіммерійці, скіфи, сармати, гунни, хозари, половці… У печерах і гротах Кам’яної Могили зосереджено більше трьох тисяч наскельних малюнків від кам’яного віку до епохи бронзи і пізнішого часу. Серед багатьох з них чітко простежуються зображення людини, диких і свійських тварин. Як правило, їх видряпували шматками твердого каменю. Подекуди первісні митці покривали ці малюнки червоними і чорними мінеральними барвниками. Печера Кози, гроти Бика (Мамонта) і Дракона, двометрова кам’яна фігура людини-риби… І всюди – зображення Дерева життя, символу родючості і вічності. Люди залишали тут свої “автографи” починаючи з епохи кам’яного віку (22 – 14 тисячоліття до нашої ери). Розмальовували стіни і в добу бронзи, і пізніше. Тут знайдено залишки стародавніх жертовників. За малюнками можна простежити первісні релігії – тотемізм, магію, анімізм ,фетишизм, культ предків. Роль храму, що об’єднував три світи (небесний, земний і підземний), ця степова пам’ятка поблизу Мелітополя у Запорізькій області виконувала упродовж багатьох тисячоліть для різних племен і народів, що пройшли теренами сучасної України.

КОСАТКИ

Косатки – це хижі ссавці, які мешкають у водному середовищі. Вони є найбільшими представниками родини дельфінів. Це найнебезпечніший хижак океанічних просторів. В англійській мові косаток часто називають «кити-убивці».

Цікаво, що косатка ніби "ділить" світовий океан з білою акулою на “сфери впливу”. Косатці належать холодні і прохолодні води, а білій акулі _ тропічні і субтропічні. Самці бувають завдовжки 10 м, самиці - до 7 метрів. Їх можна впізнати за трикутним плавцем на спині, довжина якого у самців до 2 метрів, у самиць - до 1 м.

Розповсюджені в усіх морях і океанах від Арктики до Антарктики. Косатки мігрують на значні відстані у пошуках корму і місць розмноження. А живляться вони рибами, кальмарами, нападають на тюленів, китів, акул.

Косатки є хижаками вищого порядку, тобто ніхто з тварин в дикій природі не полює на них. А от косатки можуть полювати навіть на великих китів і акул. Загрозу для косаток представляє виключно людина. Деякі експерти стверджують, що через скорочення кількості їжі та забруднення навколишнього середовища популяції косаток скоротилися на 30 відсотків за останні 3 покоління.

Косатки — соціальні тварини. Вони співіснують невеликими групами – родинами ( тобто всі косатки в групі – зазвичай родичі). Такі групи дуже стабільні, косатки піклуються один про одного, захищають поранених членів стада. Іноді чисельність групи косаток може доходити до 40-50 особин.

У косатки може бути від 40 до 60 зубів. При цьому довжина зубів становить близько 13 сантиметрів. Такі зуби допомагають їм з легкістю полювати і з’їдати інших морських ссавців, акул тощо.

Косатки дуже хитрі і розумні мисливці. Здатні перевертати крижини, де відпочивають морські леви або тюлені, моржі тощо. Якщо таке сталося, то обраній здобичі навряд чи вдасться врятуватися, бо косатки полюють зграями.

 

22 ЛЮТОГО В ГЕОГРАФІЇ

 

1512 рік - помер Амеріго Веспуччі (1451-1512) - видатний італійський мореплавець, на честь якого названа Америка;

1632 рік - Галілео Галілей публікує свою найважливішу роботу - «Діалог про дві найголовніші системи світу - Птолемеєвої і Коперникової», яка вплинула на розвиток подальшої європейської науки про астрономію та землезнавство;

1651 рік - "Потом святого Петра": узбережжя Голландії та Німеччини атакував сильний циклон що призвів до масштабних підтоплень. Загинуло понад 17 тисяч осіб;

1796 рік - народився Адольф Кетле (1796-1874) - видатний бельгійський метеоролог та астроном;

1819 рік - у Вашингтоні підписано Договір Адамса-Оніса, згідно з яким Флорида перейшла від Іспанії до США (була продана за 5 млн $);

1872 рік - народився Валерій Талієв (1872-1932) - відомий російський ботанік та фітогеограф, автор численних праць з фітогеографії та грунтознавства;

1884 рік - помер Костянтин Базилі (1809-1884) - відомий мандрівник та етнограф грецького походження, автор численних праць з сходознавства;

1912 рік - помер Ріхард Анре (1835-1912) - відомий німецький географ та мандрівник;

1916 рік - помер Олександр Воєйков (1842-1916) - відомий російський географ та кліматолог, автор численних праць з кліматології та метеорології;

1958 рік - президенти Єгипту і Сирії підписують акт про об'єднання двох країн в Об'єднану Арабську Республіку;

1979 рік - Сент-Люсія отримала незалежність від Великобританії. 22 лютого - день Незалежності Сент-Люсії ;

2011 рік - Нову Земландію з епіцентром в місті Крайстчерч сколихнув потужний землетрус. Загинуло 176 осіб.

23 ЛЮТОГО В ГЕОГРАФІЇ

 

1863 рік - британські мандрівники оголосили про відкриття ними витоків річки Ніл в Африці;

1928 рік - народився Будаг Будагов (1928-2012) - видатний азербайджанський географ, автор численних праць з географії, професор та директор інституту географії Азербайджанської Академії Наук;

1987 рік - спалах наднової SN 1987A досягла Землі. Це найближча наднова з часів винаходу телескопа;

1998 рік - у США торнадо в центральній Флориді знищили та пошкодили 2600 будинків та вбили 42 людини;

1999 рік - на австрійський гірсько-лижний курорт Гальтюр обрушилася лавина, в наслідок чого загинула 31 людина;

2010 рік - невідомі злочинці залили більше 2,5 мільйонів літрів дизельного палива та інших вуглеводнів в річку Ламбро (Північна Італія), що призвело до екологічної катастрофи.

24 ЛЮТОГО В ГЕОГРАФІЇ

 

1304 рік - народився Ібн Баттута (1304-1368) - видатний арабський (марокканський) мандрівник, мореплавець та дослідник, автор книги «Подарунок споглядаючим про дива міст і чудеса мандрів»;

1582 рік - Папа Григорій XIII своєю буллою "Inter gravissimas" оголосив про реформування літочислення і введення Григоріанського календаря, що використовується сьогодні в більшості країн планети;

1881 рік - розпочалася спорудження Панамського каналу (140 років);

1918 рік - Естонія проголошує незалежність від Росії. 24 лютого - день Незалежності Естонії ;

1937 рік - помер Володимир Липський (1863-1937) - видатний український ботанік та ботаніко-географ, директор Одеського ботанічного саду;

1961 рік - в Парижі відкрито аеропорт Орлі (60 років);

2004 рік - стався потужний землетрус на півночі Марокко, який забрав життя майже 700 осіб.

26 ЛЮТОГО В ГЕОГРАФІЇ

 

1606 рік - голландський мореплавець Віллем Янзсон відкрив узбережжя Австралії, помилково прийнявши її за Нову Гвінею;

1616 рік - інквізиція звільнила Галілео Галілея, який зрікся своїх поглядів, але нібито заявив: «Все ж таки вона обертається»;

1835 рік - народився Андре Ріхард (1835-1912) - видатний німецький географ та етнограф;

1886 рік - в Горлівці Донецької області робочато виробництво першої в Східній Європі ртуті;

1919 рік - у США, в штаті Арізона засновано Національнмй парк Гранд-Каньйон;

1971 рік - Генеральний секретар ООН У Тант підписав декларацію про проголошення в день весняного рівнодення - Днем Землі (50 років).

МАГЕЛЛАНІЯ

Магелланові ліси - це найпівденніший лісовий масив на планеті, який розкинувся на крайньому півдні Південної Америки, а також на острові Вогняна Земля. Свою назву вони отримали від регіону в якому вони знаходяться - Магелланія, яка в свою чергу названа на честь легендарного мореплавця Фернана Магеллана, який першим серед європейців проплив цими місцями.

Загальна площа Магелланових лісів становить близько 150 тис.км². Вони розкинулися як на території Чілі, так і на території Аргентини. Їх особливістю є те, що це найпівденніші ліси нашої планети, які відносяться до типу субполярних лісів

Значну площу лісів займає так зване "криволісся" - це криві дерева, які сформувалися через постійний вплив холодних і дуже сильних вітрів, які буквально викривлюють стовбури дерев. На півночі Магелланових лісів знаходяться не менш відомі Маґелланові болота, які сформувалися через надмірну вологу (до 5 тисяч міліметрів опадів) та кам'янистим ґрунтом, який не взмозі вбирати в себе вологу. Взагалі, клімат цього регіону вологий морський, з прохолодним літом (близько +10° С), але м'якою зимою (близько 0° С).

Серед найбільш відомих мешканців Магелланових лісів є найменший на планеті представник оленів - пуду, а також відомий на ввесь світ магелланський дятел. На території Магелланових лісів в Аргентині і Чилі створено понад десяток національних парків і охоронюваних зон.

Магелланія - це географічна область на півдні Чілі та Аргентини, яка включає в себе острів Вогняна Земля та південну частину Патаґонії. Іноді її називають Чілійською Антарктидою, однак географічного відношення до полярного материка вона не має.

Магелланія отримала свою назву на честь португальського мореплавця Фернана Маґеллана, який першим серед європейців сюди прибув на початку XVI століття. Нині західну частину Магелланії займає найпівденніша чилійська провінція (область) Маґальянес-Антарктіка-Чілена, що дослівно перекладається як "Магелланія-Чілійська-Антарктида". Її адміністративним центром є місто Пунта-Аренас - найпівденніше в світі місто, з населенням понад 100 тисяч осіб.