Учені вважають Кам’яну Могилу природним утворенням. Кажуть, що коли 14-12 мільйонів років тому тут було Сарматське море, яке займало територію сучасних Чорного, Азовського та Каспійського морів, тут була пісковикова мілина. Море пішло, запанувала пустеля. З’явилися червоно-бурі глини, які містили залізо та марганець. Згодом тут утворилася впадини річки пра-Молочної, води якої проходили вглиб землі, а оксиди заліза та марганцю виходили на поверхню, утворюючи кам’янисту породу.
Упродовж років у цьому кам’яному “панцирі” утворювалися печери і гроти, які стародавні люди мали за святилища. Саме сюди приходили перед полюванням первісні мисливці, щоб вершити свої таїнства.
Тут одночасно можна спостерігати слід різноманітних за своєю культурою і походженням народів. На цьому місці у різний час жили стародавні мисливці, скотарі, землероби, пізніше по цій землі пройшли кіммерійці, скіфи, сармати, гунни, хозари, половці…
У печерах і гротах Кам’яної Могили зосереджено більше трьох тисяч наскельних малюнків від кам’яного віку до епохи бронзи і пізнішого часу. Серед багатьох з них чітко простежуються зображення людини, диких і свійських тварин. Як правило, їх видряпували шматками твердого каменю. Подекуди первісні митці покривали ці малюнки червоними і чорними мінеральними барвниками. Печера Кози, гроти Бика (Мамонта) і Дракона, двометрова кам’яна фігура людини-риби… І всюди – зображення Дерева життя, символу родючості і вічності.
Люди залишали тут свої “автографи” починаючи з епохи кам’яного віку (22 – 14 тисячоліття до нашої ери). Розмальовували стіни і в добу бронзи, і пізніше. Тут знайдено залишки стародавніх жертовників. За малюнками можна простежити первісні релігії – тотемізм, магію, анімізм ,фетишизм, культ предків. Роль храму, що об’єднував три світи (небесний, земний і підземний), ця степова пам’ятка поблизу Мелітополя у Запорізькій області виконувала упродовж багатьох тисячоліть для різних племен і народів, що пройшли теренами сучасної України.
Немає коментарів:
Дописати коментар