КОТ-Д'ІВУАР

 КОТ-Д'ІВУАР: 60-РІЧЧЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Поточний рік є ювілейним для Африки, так цілий ряд республік континенту відзначають своє 60-річчя створення або проголошення незалежності. Приміром сьогодні, 7 серпня свою 60-ту річницю проголошення незалежності відзначає Кот-Д'Івуар - колишня французька колонія під назвою "Берег Слонової кістки". Минуло вже шість десятиліть, а в самій колонії мало що змінилося. Франція й зараз має значний вплив на суспільно-політичне та економічне життя країни, однак в ролі господаря вона вже не справляється. Як наслідок, колись успішна і процвітаюча французька колонія погрузла в громадянських війнах та військових переворотах, які спровокували бідність населення. Однак в святковий для цієї країни час хотілося б зосередитися на більш позитивних моментах, серед яких є її географія. Отже, важливі географічні факти про Кот-Д'Івуар:

Країна лежить в Західній Африці, і межує з Ліберією, Гвінеєю (на заході), Малі, Буркіна (на півночі), та Ганою (на сході). На півдні має вихід до Гвінейської затоки Атлантичного океану. Загальна площа - 322,4 тис.км². Територія країни переважно рівнинна, з переважанням височин на півночі, та низовин на півдні. Лише на заході є невисока гірська система гір Дан і Тура (до 1278 метрів висотою).

Кількість опадів в Кот-Д'Івуарі стабільна протягом року, і складає 130-1700 мм. Найбільше опадів випадає на південному заході (1900-2100 мм), а найменше - на північному сході (1200-1400 мм). В столиці країни середня температура січня та липня майже однакові (+25°). На півдні країни панує екваторіальний тип клімату, а півночі - субекваторіальний. Більшу територію країни вкривають заліснені савани. Га півдні переважають вологі та перемінно-вологі екваторіальні ліси (гілеї), які становлять 28% території країни. Головними типами ґрунтів, які переважають на території Кот-Д'Івуару є червоні та червоно-жовті фералітні ґрунти, які покривають понад 90% площі країни. Трапляються алювіальні ґрунти річкових долин, а також засоленні грунти мангрових лісів.

Великих озер в Кот-Д'Івуарі немає. Є лише великі водосховища - Косу та Буйо, які споруджені на двох великих річках - Сасандра та Бандама. Великих заболочених ділянок немає. У деяких місцях берег моря заболочений.

За даними Всесвітнього банку, на початку 2020 року населення Кот-Д'Івуару становило 25,7 мільйонів осіб. Релігійний і етнічний склад населення країни дуже строкатий і різноманітний. Найбільшими етнічними групами є: акан (32%), гурма (15%), північні менде (12%), кру (10%) та південні менде (9%). Приблизно 38% жителів країни сповідують іслам, і 34% є християнами. 12% є прихильниками місцевих традиційних вірувань. Приблизно 40% жителів країни проживає в містах.

Столиця Кот-Д'Івуару - місто Ямусукро є такою чисто номінально. Фактично ж функції столиці виконує місто Абіджан, де проживає 20% населення країни. Абіджан є найбільшим містом Кот-Д'Івуару, найбільшим мегаполісом Західної Африки (за винятком кількох міст Ніґерії, так як саму Ніґерію далеко не завжди відносять до Західної Африки), і третім у світі франкомовним містом (після Парижу і Кіншаси). Доречі французька мова в цій країні є державною.

Кот-Д'Івуар - дуже бідна африканська держава. В середині 90-х років країна подавала хороші надії на розвиток і процвітання, однак все перекреслила громадянська війна 2011-2015 років, яка повернула Кот-Д'Івуар в стан економічної руйнації. Припинився видобуток нафти і природного газу на шельфі моря, рибальство, зупинилися підприємства легкої, обробної та харчової промисловості. Наразі сільське господарство залишається головною сферою зайнятості населення. В 2010 році Кот-Д'Івуар займав 1 місце в світі за обсягами вирощування какао-бобів, та 3 місце - за вирощуванням кави. Крім цих двох провідних культур, вирощують також маніок, банани, олійну пальму, бавовник, рис, кукурудзу, арахіс та ямс. Значна роль відведена тваринництву (велика рогата худоба, кози, вівці). Головним торговим партнером країни вже багато років поспіль залишається колишня метрополія - Франція, з якою товарообіг становить понад $1,8 млрд.