БУРКІНА: 60 РОКІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
5 серпня своє національне свято відзначає африканська держава Буркіна-Фасо, яка проголосила свою незалежність від Франції рівно 60 років тому. З нагоди ювілею країни пропонуємо познайомитися географією цієї країни ближче.
Географія Буркіна-Фасо (або Буркіна) - держава в Західній Африці, яка не має виходу до Світового океану. Її сусідами є Малі, Кот-Д'Івуар, Гана, Того, Бенін і Ніґер. Лежить одночасно в Західній та Східній півкулях, так як країну перетинає Нульовий (Ґрінвічський) меридіан. Щоправда 70% території Буркіна лежить саме в Західній півкулі, так як меридіан проходить в східній частині країни. Столиця країни Уаґадуґу лежить практично на географічному центрі Буркіна-Фасо. Наразі це єдиний такий вдалий приклад співпадіння адміністративного та географічного центрів країни. Буркіна лежить між 9 та 15 північними паралелями, та 5 західним і 2 східним меридіанами.
Територія країни рівнинна, значних перепадів висот немає. Лише на крайньому заході є невелике плато Ородара, що піднімається на 700 метрів вище рівня моря. Великих і повноводних річок в Буркіна не багато. Річкова мережа незначна. Найбільшими річками країни є "три Вольти" - Біла (Накамбе), Чорна (Мухун) і Червона (Назінон). Саме в долинах цих річок буяє багата субекваторіальна рослинність, бо у всіх інших місцях країни - вона бідна. Озер і боліт немає. Є невелика заболочена ділянка в долині річки Тапоа (притока річки Ніґер) на сході країни. Але в посушливий період вона повністю висихає. Територію Буркіна вкривають савани, однак на півдні вони заліснені, в той час як на півночі напівпустельні з рідким високотрав'ям. Грунти Буркіна теж не надто сприятливі для ведення сільського господарства - червоно-бурі та червонясто-бурі ґрунти опустелених саван (грубі і піщані). Саме тому в Буркіна існують проблеми з врожаями. Лише на крайньому півдні країни є смуга із більш-менш родючих червоних фералітних грунтів. Це призвело до того, що південь дуже розорений, і природних заліснених саван там майже не залишилося, крім заповідників.
Клімат Буркіна субекваторіальний, з вологим періодом між червнем і жовтнем. У всі інші місяці року опадів випадає дуже мало, особливо з листопада по березень. На півдні щорічно випадає опадів більше (1000 мм) ніж на півдні (300-400 мм). В квітні-травні наступає спека із середніми температурами до +36-40° С. Серпень - місяць із традиційними для цієї країни буревіями і піщаними бурями, які завдають значної шкоди господарству. В столиці Уаґадуґу середня температура січня +25°, липня +34°, а опадів протягом року випадає 500-600 мм.
Історична довідка До французької колонізації яка мала місце в ХІХ столітті, територія сучасної Буркіна входила до різних держав племені мосі. Перші держави цього племені існували вже в 1054 році. Саме в цей час плем'я вибороло незалежність від Суданської імперії. Згодом держави стали слабнути. Цьому сприяли голод, посухи, хвороби, стрімке скорочення населення і міграція з цих земель. Французькі війська прийшли сюди лише в 1895 рік. Тоді тут були лише сотні бідних сіл, а загальна чисельність населення цих територій коливалася в межах 70-90 тисяч осіб. Вже в 1900 році Франція повністю колонізувала всю територію сучасної Буркіна включно із столицею Уаґадуґу, яка була в кінці ХІХ століття найбільшим королівством на цих землях. 18 жовтня 1904 року було проголошено французький протекторат Верхня Вольта, який увійшов до складу колонії Верхній Сенегал-Ніґер. Після Першої світової війни територію Буркіна виділили в окрему адміністративну одиницю - Верхня Вольта у складі Французької Західної Африки.
11 грудня 1958 року Верхня Вольта отримала статус автономної республіки в складі французьких володінь, однак через півтора роки, 5 серпня 1960 року виголосила повну незалежність від Франції. До 1984 року республіка носила назву Верхня Вольта, допоки місцевий диктатор Томас Санкара не змінив назву країни на Буркіна-Фасо (скорочено Буркіна), що дослівно перекладається як "Батьківщина сміливих людей". В країні протягом останніх 60 років було вчинено низку військових переворотів, заколотів та репресій, які лише гальмували розвиток країни. Одні диктатори і тирани змінювали інших. Ситуація з демократією і громадянськими свободами почала дещо поліпшуватися лише в середині 2000-х років, однак час від часу Буркіна сколихують терористичні акти, вчинені ісламськими фундаменталістами. Неспокійно і на кордоні з Малі. Там триває громадянська війна, а тому ця частина кордону дуже вразлива, і часто джихадисти її перетинають і вчиняють на території Буркіна різноманітні з їх точки зору "екзекуції".
Господарство В Буркіна розвідані значні запаси нікелю, марганцевих руд, золота і міді. Однак наразі гірничодобувна промисловість перебуває у стані зародження. Промисловість представлена дуже незначними підприємствами з переробки бавовнику та олії. Є кілька фабрик з виробництва одягу та взуття. У сільському господарстві задіяні ледь не 90% трудових ресурсів країни. Незважаючи на це, країна не може забезпечити навіть свої внутрішні потреби у продовольстві. Причиною цьому перш за все географічні чинники (мало опадів, нестача води, низька родючість грунтів). Вирощують ямс, маніок, бавовник, кукурудзу, арахіс, сорго. Значну роль відіграє паствищне тваринництво (велика рогата худоба, вівці, кози).
Загальна довжина залізниць в Буркіна становить 580 кілометрів. Найбільшими залізничними вузлами країни є столиця і друге за величиною місто - Бобо-Діуласо. Лише два аеропорти на всю країну знаходяться теж в цих двох містах.
Буркіна-Фасо - одна із найбідніших держав світу.
Населення На початку 2020 року народження Буркіна становило 20 мільйонів 189 тисяч осіб (дані Всесвітнього банку). Кожен восьмий житель країни є мешканцем столиці - Уаґадугу, де за приблизними оцінками мешкає до 3,5 мільйонів осіб.
Незважаючи на те, що в столиці мешкає така кількість жителів, рівень урбанізації в Буркіна насправді значно менший, так як для країни притаманним є так звана "хибна урбанізація" (псевдоурбанізація), коли зростання чисельності населення у містах значно перевершує темпи поширення міського способу життя серед цього населення. Саме тому для більшості жителів столиці та великих міст країни притаманний сільський спосіб життя.
Понад 50% населення Буркіна-Фасо ставить етнічна група мосі. Меншими є фулані, манде, лобі, бобо, сенуфо, бунасі, ґурма. Панівною релігією є іслам (50%). Решта - представники місцевих вірувань (40%) та християни (10%). 
Немає коментарів:
Дописати коментар