Історія Тордесільяського договору та початкового етапу епохи Великих Географічних відкриттів.
Чому Бразилія говорить португальською мовою, в той час як вся інша Латинська Америка - іспанською. Чому так сталося? Відповідь на це питання криється в одному єдиному документі, який було підписано цього дня рівно 526 років тому, і мова йде про Тордесільяський договір - перший великий договір епохи Великих Географічних відкриттів, який і змінив мовний розподіл Нового світу, особливо південної його частини. Що ж таке Тордесільяський договір, і чому він настільки важливий, що його вивчають як на уроках історії, так і на уроках географії? Аби дати відповідь на це питання, потрібно вдатися до історії, яка передувала Великим Географічним відкриттям.
Пошук нових земель і торгових шляхів в Західній Європі від самого початку епохи Великих Географічних відкриттів проводили дві великі держави того часу - Іспанія та Португалія. Зростання конкуренції між країнами з метою знайти нові землі могли спровокувати нову війну між двома християнськими державами. Однак протистояння між двома країнами було налагоджено мирним шляхом.
У 1415 році португальські війська під командуванням принца Генріха (Енріке) атакували і взяли штурмом мусульманську фортецю Сеута на південному березі Ґібралтарської протоки. Енріке знав, що золото, слонові кістки, страусине пір'я, раби та інші цінності того часу, все це продавалося арабськими купцями на ринках Північної Африки, доставлялося караванами через Сахару з півдня, а саме Ґвінеї. Тому і не дивно що у нього зародилася думка дістатися до Ґвінеї по морем. Енріке захопила ідея, що саме море може зробити його країну наймогутнішою державою, оскільки в її руках опиниться торгівля усіма скарбами світу. У 1418 році в Саґріші він відкрив знамениту морську в школу, куди запросив вчених і моряків з усього світу. Провідною наукою для вивчення в такій школі стала географія. Саме вона змінила долі багатьох мореплавців купців, і навіть монаршої родини. Тут працювали над вдосконаленням засобів навігації, вивчали і уточнювати карти, займалися кораблебудуванням і вивченням морів. Головною метою було вивчити можливість доплисти до Молуккських (Пряних) островів, прямуючи спочатку на південь, вздовж африканського узбережжя. з часом робота прискорилась, особливо тоді, коли стало очевидно що в Східному Середземномор'ї італійські купці втратили свій вплив, а на їх місце прийшли турки. Був побудований новий флот, який складався в основному із каравел. Ще за життя Енріке Мореплавця морські експедиції Кабрала, Кадамосто та інших мандрівників відкрили Азорські острови, Острови Зеленого мису, річку Сенегал і Ґамбію, було здійснено дослідження африканського узбережжя від Західної Сахари до Гвінейської затоки. Почався вивіз африканських рабів до Португалії. Принц Енріке помер у 1463 році але його справа продовжували жити. У 1488 році кораблі Бартоломеу Діаша досягли мису Доброї Надії на крайньому півдні Африки.
Ще у 1452-1456 роках Папи Римські Микола V та Калікст ІІІ надали Португалії право володіти землями, які були відкриті на південь, і на схід від мису Бахадор, "впритул до індійців". Кастилія визнала ці права в 1479 році, а в 1481 році папа Cикст IV своєю буллою Aeterni regis рще раз віддав всі землі на південь від Канарських островів Португалії.
Коли в 1492 році експедиція Христофора Колумба, яка відправилась на захід, відкрила нові землі це дуже за схвилювало Португалію, оскільки нове відкриття позбавляло її наданих раніше територіальних прав. Кастилія ж в свою чергу відмовилася визнавати папські булли, посилаючись на право "першовідкриття". Вирішити конфлікт мирним шляхом міг лише глава католицької церкви. Незабаром почалися переговори з португальським королем Жуаном ІІ і папою римським Олександром VI Борджіа про укладення особливого договору про розподіл володінь - нинішніх і майбутніх (за деякими даними переговори вів особисто Христофор Колумб).
3 травня 1493 року була видана булла папи Олександра IV Борджіа - Inter caetera, згідно з якою лінія розподілу проходила приблизно по 38-му західному меридіанові, або ж 480 кілометрів західніше Островів Зеленого Мису. Всі землі, що були відкриті західніше від цієї лінії, повинні були згідно булли належати Іспанії, а східніше від неї - Португалії. До того ж, це правило не поширювались на території які вже знаходилися під володіннями християнських країн. Булла не задовольняла інтересів португальського короля, який хотів лінію розподілу пересунути на захід.
7 червня 1494 року в кастильському містечку Тордесільяс між іспанською і португальською сторонами було укладено договір, який містив у собі положення папської булли, які чітко розписували межу між володіннями Португалії та Іспанії. Нова демаркаційна лінія проходила через обидва полюси, і пересікала Атлантичний океан на на відстані 1770 км від з найбільш західної точки островів Зеленого Мису (в сучасних координатах - це 46° 37` зх.д.). Розташовані на схід від цієї лінії землі і моря визначались як володіння Португалії, а на захід від неї Іспанії. Це стосувалося і на той час ще не відкритих територій. На момент підписання Тордесільяського договору Колумб здійснив свою другу експедицію, саме тому Іспанії вдалося включити в договір певну обмовку, що до 20 червня 1494 року демаркаційна лінія зміститься на 120 ліг (700 кілометрів), і якщо при цьому в регіоні будуть виявлені нові землі, то вони відійдуть до Кастилії (тобто Іспанії).
Згідно з Тордесільяським договором обидві країни зобов'язані були надавати одна одній відомості про про відкриті території, а також надати по дві каравелли для формування морської експедиції, яка б ретельно визначила лінію розподілу в морі. На майбутнє іспанським кораблям дозволялося пропливати по португальськими територіями лише в тому випадку, якщо вони пливли до "себе на захід". Кораблі, які з'являлися без дозволу в "чужому" порту, повинні були передаватися королю-господарю території. Тордесільяський договір був ратифікований Іспанією 2 липня, а Португалією 5 вересня 1494 року, а в 1506 році договір був закріплений буллою папи Юлія ІІ. Лінія розподілу була проведена тільки по Атлантичному океану, що призвело до неминучих зіткнень в Португалії та Іспанії вже в Тихому океані. Друга демаркаційна лінія на відстані 257 ліг на захід від Молуккських островів була проведена лише в 1529 році у відповідності із Сарагоським договором. Це було зроблено у зв'язку з результатами експедиції Фернана Магеллана. До того Америка вважалася непереборним бар'єром, а про Тихий океан сторони, які домовлялися, ще не знали. Магеллан під іспанським прапором пробрався через португальські володіння, і при цьому дотримуючись потрібного курсу, першим виявив існування Тихого океану. Але ще задовго до цього, португальські мореплавці змогли успішно відкрити для себе сучасну Бразилію. Сучасні історики вважають що Жуан ІІ чудово розумів що знайдені Колумбом землі це ніяка не Індія, а також він знав про існування, і точне місце розташування Бразилії. Враховуючи те, що Жуан ІІ найбільше наполягав саме на довжині лінії розподілу 370 ліг (1770 км), в це можна повірити. Таким чином, Іспанія погодившись на пересування лінії на захід, подарувала своїй суперниці - Португалії величезну область Південній Америці. Висадившись на східному узбережжі Бразилії, португальці просунулися вглиб країни без будь-якого контролю з боку Папи Римського або Іспанії.
Тордесільяський договір був відмінений в 1777 році, але варто зазначити що задовго до цього на нього вже не звертали ніякої уваги ні Франція, ні Англія, ні Голландія, які взяли безпосередню участь в розподілі Нового світу, з часом витіснивши колись могутніх морських гігантів - Португалію та Іспанію.
Немає коментарів:
Дописати коментар