Парамос

Парамос - високогірні луки Південної Америки. У різних регіонах вони мають різні назви: "закатоналес" (Мексика), "парамос" (Центральна та Південна Америка), "халка" (Північне Перу).

Парамос є верхньою межею лісу та нижньою межею снігів. Він поширений невеликими ділянками між хребтами або окремими масивами Анд на висотах 3000-5000 м у вигляді своєрідних острівців серед лісових масивів.

Для парамосу характериними є щільнодерновинні злаки, кущі з вічнозеленим скерофільним і шкіристим листям, трав'яні рослини.

На клімат парамосів Колумбії та Північного Еквадору мають вплив міжтропічні стики повітряних мас, оскільки територія розташовується поблизу зони низького екваторіального тиску. протягом всього року тут достатньо вологи у вигляді дощу, хмар чи туману, зумовлених характером рельєфу, тому кількість опадів протягом року тут коливається від 500 до 3000 мм.

 Вологість повітря в середньому тримається на рівні 70-85%.
Північніші парамоси - Венесуельські, Колумбійські та коста-Риканські вже розташовуються у субекваторіальній зоні, тому тут спостерігається сезонність, де близько половини року клімат схожий з вищенаведеним, а іншу частину приходить сухий сезон, спричинений північно-східними пасатами.

Найсухіші парамоси розташовуються на півдні Еквадору та в Перу. Тут на них мають вплив сухі континентальні пасати та сухі холодні повітряні маси, спричинені близькістю холодної океанічної течії Гумбольдта.

В парамосі зазвичай холодно і волого, спостерігаються раптові погодні зміни і значні добові амплітуди температур від +30С до від'ємних. Середньорічні температури зазвичай складають +2С...+10С, з висотою контраст температур зростає і умови для розвитку рослин стають суворішими.

В парамосах поширені коричневі тропічні, чорні, болотні та вулканічні грунти. Вони характеризуються високою мінералізацією, невеликою потужністю, вміщують багато грубоуламкового матеріалу (пісок, щебінь). Такі грунти є вкрай неродючими.